Шиян Любов, кандидат історичних наук, наукова співробітниця Національного заповідника «Замки Тернопілля» (Україна, м. Збараж) Князівський рід українського походження Вишневецькі впродовж майже чотирьох століть з кінця XIV ст. і до 1744 р. займали найвищі уряди і були надзвичайно активними у політичному, економічному та культурному житті спочатку Великого князівства Литовського (ВКЛ), а від 1569 р. і Речі Посполитої. З числа представників роду – король Речі Посполитої, два претенденти на корону, старости, воєводи, каштелян краківський, коронний гетьман, канцлер ВКЛ [1] . Вони створили у своїх володіннях справжні держави в мініатюрі. До початку XVII ст. князі Вишневецькі перетворилися на одних з найбільших землевласників не лише Волині, але й Східної Європи. Їхні володіння, які з легкої руки дослідників згодом так і називалися «імперією Вишневецьких», сягали десятків міст, тисяч сіл не лише на теренах Волині, Поділля, Київщини, а й Білорусі, Литви Польщі та Саксонії. На території лише Лубенщини на Полтавщині (на думку М. Грушевського цьому маєтку не було рівних не лише у Польщі, але і в тогочасній Європі) у Вишневецьких було 14938 димів, це 14,2 % від загальної кількості княжих димів на той час [2, с.
125]. Майнова потужність Вишневецьких стала підґрунтям для політичної активності, широкомасштабної колонізації лівобережних земель, значної фундаторської і будівничої діяльності в інших регіонах.
У давні часи представники роду вважали своїм головним обов’язком захист українських земель від ворогів. Тому на своїх землях впродовж століть будували фортеці, замки , остроги. До наших днів більша їх частина майже не збереглася, лише фрагменти мурів та веж. Але і сьогодні вони вражають своєю монументальністю та свідчать про великий вклад роду у створенні мережі оборонних укріплень.
У період татарських набігів, а згодом і турецької експансії приватні замки забезпечували значною мірою виживання людності. Вишневецькі неодноразово демонстрували свій військовий талант та вправність у баталіях. Так у багатьох європейських хроніках знайшла своє відображення славна перемога у 1512 році під Вишневцем об’єднаних литовсько- руських військ за участі князів Вишневецьких над 10 - тисячним загоном кримського хана Менглі Гірея.
Звитяга захисників стала тоді для сучасників проявом справжнього чуда,
зваживши на майже десятикратну чисельну перевагу ворогів [3, с. 12]
Для широкого загалу добре відоме ім’я славного організатора запорозького козацтва Дмитра Вишневецького (Байди). Завдяки його організаторським та військовим здібностям розрізнені до того часу загони вояків отримали першу фортецю на Хортиці та згодом могли успішно протистояти татарській навалі. Від
HISTORY
INFORMATION ACTIVITY AS A COMPONENT OF SCIENCE DEVELOPMENT
послів Венеційської республіки Дмитро Вишневецький отримав тоді поважне ім’я «un grand soldato» [4, с.64].
Майже всі представники роду Вишневецьких проявили себе вправними воїнами у сучасних їм військовим виправам. Деякі з битв були доленосними не лише для держав, громадянами яких вони були, а й для Європи. Це, зокрема, і пруські війни, молдавські та московські походи початку 17 ст., битви під Хотином у 1621 та 1673 рр. та участь у Північній війні [5, с. 373].
На політичній арені Європи Вишневецькі завжди представляли інтереси своєї малої Батьківщини України-Руси. На Люблінському сеймі 1569 р.
Костянтин Вишневецький заявив, що готовий присягнути королю, якщо будуть збереженні стародавні права і привілеї руської шляхти, не порушення її релігійних та мовних традицій [2, с.134].
Впродовж XVII – XVIII ст., як члени сенату та уряду, Вишневецькі впливали і на внутрішню ситуацію в державі, і на міжнародні події. Найбільшим досягненням княжого клану стало обрання на престол Речі Посполитої Михайла Корибута Вишневецького, єдиного в історії держави представника магнатерії українського походження [5, с. 256].
Ще однією яскравою сторінкою історії роду була підтримка останніми князями Вишневецькими каштеляном краківським Янушем Антонієм та його братом великим литовським гетьманом Михайлом Серватієм політичних планів гетьмана Івана Мазепи. Поразка під Полтавою не лише мала наслідком для останнього втрату можливості отримати корону Речі Посполитої, а й мало не коштувала йому життя. Як і в деяких попередніх випадках, ці закордонні операції Вишневецьких не отримали офіційного схвалення з боку монарха та парламенту Речі Посполитої [6, с. 150].
Важливою заслугою князів Вишневецьких була економічна діяльність на значних теренах Східної Європи. Зокрема, це стосується колонізації українських земель. Завдяки Вишневецьким, з’явилися і досі існують десятки міст та сотні сіл. Розбудовуючи їх, власники дбали і про їхню належну оборону, і про економічні умови їх заселення. Проводячи колонізацію порубіжних зі Степом земель, князі на 10, а іноді і на 20 років звільняли осадників від більшості данин, що дозволяло швидше залюднювати ще нещодавно безлюдні терени. Лише після того, як термін волі спливав, піддані повинні були сплачувати звичайні податки та повинності. Життя колоністів не було безпечним з погляду на близьке сусідство зі Степом, але враховуючи це, власники земель проводили гнучку політику щодо підлеглих. Форма їхньої залежності від пана не йшла ні в яке порівняння з іншими землями Речі Посполитої [4, с.155].
Значні статки князі Вишневецькі отримували не лише від реалізації сільськогосподарської продукції, але і від торгівлі деревиною. Зокрема, були у XVI - XVIIст. одними з найбільших експортерів поташу у Західну Європу.
Сотні бочок з поташем з різних куточків землеволодінь перевозилися до Гданська, грузилися на кораблі і відправлялися для виробництва скла, тканин та миючих засобів [7, с.248].
HISTORY
INFORMATION ACTIVITY AS A COMPONENT OF SCIENCE DEVELOPMENT
Розширення землеволодінь Вишневецького князівства та вміле господарювання в ньому забезпечувало фінансову могутність та сприяло політичній впливовості роду. Кошти, отримані з різних теренів, магнати Вишневецькі витрачали для зміцнення своєї влади та ваги в суспільстві. Одним із способів досягнення цієї мети вони вважали підтримку Церкви. Толерантні до питань віри, Вишневецькі будували релігійні святині різних конфесій на українських, білоруських, литовських та польських землях.
Серед найстаріших їхніх фундацій, які збереглися, невеличка однонефна волинська церква другої половини XVI ст., що притулилася у підніжжі пагорба неподалік палацу. Серед церковного реманенту тут у свій час було багато історичних реліквій. До свого закриття в 1961 р. храм мав під вівтарною частиною крипту з прахами родових дідичів. Тут знайшли своє останнє місце спочинку визначні українські доброчинці Михайло Вишневецький, староста овруцький та його дружина Раїна Могилянка з відомого молдавського роду Могил.. На початку XVII ст. у своїх задніпрянських землях вони фундували знамениті і сьогодні діючі Лубенський Мгарський та Прилуцький Густинський монастирі [4, с.152]. Великі кошти Вишневецькі жертвували і іншим обителям, зокрема Києво-Печерському монастиреві та Крехівському на Львівщині.
Особливий внесок освічені князі Вишневецькі зробили у розвиток освіти та культури. Багато представників роду навчалися у західноєвропейських університетах, зокрема Чехії, Італії та Німеччині. На початку XVII ст. Михайло Вишневецький староста овруцький, фінансував видання релігійних книг і серед них новий список Апостола. А дружина князя Раїна з Могил Вишневецька, старша донька молдавського господаря Єремії Могили, у своїй друкарні в Рахманові (нині передмістя м. Шумська Тернопільської області) крім інших релігійних книг фундувала видання Євангелія з поясненнями Кирила Ставровецького (Транквілліона) [4, с.153].
Першим серед Вишневецьких власником колекції книг джерела називають протектора видатного поета польського бароко Самуеля Твардовського князя Януша, старосту кременецького. Він не лише займався колекціонуванням книг та предметів мистецтва, але і сприяв виданню творів Твардовського.
Значний вклад в опіку над культурними фундаціями зробив Януш Антоній Вишневецький, каштелян краківський. Князь активно захищав на сеймах права і привілеї Віленської та Краківської академій, опікувався школами, займався перекладами, залишив декілька власних творів релігійного та історичного змісту. Разом з молодшим братом Міхалом Сервацієм він дав значні кошти на розбудову колегіумів у Кременці, Пінську та Ярославі [5, с.378].
Відомою літераторкою свого часу була також донька Януша Антонія Урсула Франциска. Її письменницький доробок включав твори моралістичного характеру та п’єси, успішно ставилися на сцені приватного театру в Несвіжу.
Уже після смерті княгині в несвіжській друкарні побачила світ збірка її драматичних творів. Княгиня вважається однією з основоположниць театрального мистецтва Білорусі [5, с. 391].
HISTORY
INFORMATION ACTIVITY AS A COMPONENT OF SCIENCE DEVELOPMENT
Особливою гордістю Вишневецьких була книгозбірня головної резиденції роду - Вишневецького палацу. Відома серед інтелектуалів Європи, як одна з кращих приватних бібліотек, вона у середині XVIII ст. нараховувала близько 1500 примірників, що було поважною зібранням того часу. На відміну від інших книгозбірень такого статусу, у вишневецькій були представлені не лише література правнича та релігійна, а й усі галузі знань [8, с. 49].
Загалом книжковий фонд бібліотеки формувався як успадкованими книгами, так і придбаними переважно західноєвропейськими виданнями. Деякі з них, а особливо рукописи, представляли велику бібліографічну цінність. Вишневецькі сприяли поповненню не лише власної бібліотеки, а і монастирських книгозбірень.
Підтримкою Вишневецьких користувалися ордени римо-католицької церкви:
домініканський, бернардинський, піарів. У своєму родовому Вишневці вони фундували монастир ордену кармелітів, який входив у єдину оборонну систему з резиденцією. У 20 – х рр.. XVIII ст.. було завершене будівництво ще закладеного у XVII ст.. величного костелу св.. Михаїла Архангела з 14 – ма вівтарями та криптою фундаторів. З поваги до Вишневецьких монастиреві тоді надали статус абатства [9, с.584].
Як людина епохи Просвітництва, останній з князів Вишневецьких, канцлер ВКЛ Михайло Серватій розбудував у родовому Вишневці одну з кращих барокових резиденцій Волині. Згодом її назвуть «Волинським Версалем». Палац вражав своїх відвідувачів не лише багатством інтер’єрів, але насамперед численними мистецькими колекціями. У палацовій скарбничці зберігалося багато меморіальних речей предків князя, зокрема зброя та особисті речі короля Міхала. З численної портретної збірки історичних особистостей виділялася колекція портретів представників роду, що свідчила про глибокий інтерес до історії Європи, своєї держави, землі та фамілії [10].
Князь цікавився архітектурою, філософією, робив власні переклади., слідкував за досягненнями науки. У його кабінеті були різноманітні глобуси, інструменти для проведення фізичних експериментів. Серед інших збірок вирізнялася і колекція екзотичних предметів, зокрема археологічні експонати та речі, привезені з мандрівок [11, арк. 17].
Культурні надбання Вишневецьких важко оцінити. Попри те, що вони зазнали великих втрат, і на сьогодні в Україні мало що залишилося від знаменитих колекцій Вишневецького палацу, географія пам’яті, пов’язаної з ними, охоплює великі терени як Західної, так і Cхідної Європи. Це і європейські столиці: Варшава, Відень, Вільнюс, Київ, Москва, Париж, Прага, Рим, так і великі історичні міста : Дрезден, Краків, Люблін, Болонья, Падуя, і десятки малих міст та сіл на різних теренах.
Спадщина князів Вишневецьких, матеріальна і нематеріальна, є основою для спільної культурно-історичної пам’яті великої частини Європи і важливим
чинником розвитку сучасної інтеграційної геополітичної думки.
Продовжуючи давні доброчинні діяння своїх предків – давніх монархів
HISTORY
INFORMATION ACTIVITY AS A COMPONENT OF SCIENCE DEVELOPMENT
руських « вони, окрім справи своєї рицарської, церкви будували, духовний стан умножали, часто їх навідували про спасіння своє радячися і питаючи, і до себе їх взивали, з великою покорою до них ставлячися, і пожертвами їх утішаючи» [4,с.318 ]. Щедрою підтримкою Церкви, опікою над людьми науки та мистецтва князі Вишневецькі нічим не відрізнялися від сучасних їм монарших та аристократичних родів Європи.
Список літератури:
1. Bartoszewicz J. Wiśniowieccy książęta / J. Bartoszewicz // Encyklopedia powszechna S. Orgelbranda : w 28 t. – Warszawa, 1867. – T. 27.– S. 227 – 264.
2. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XVI – до середини XVIІ ст.
(Волинь і Центральна Україна) / Н. Яковенко. – К.: Наук. думка, 1993.– 413 с.
3. Лукомские В., Г. Вишневецкий замок / В., Г. Лукомские // Старые годы. – 1912. – № 3. – С.1– 47.
4. Князі Вишневецькі. - Київ: Балтія –Друк, 2016. – 319 с.
5. Chamańska I. Wiszniowieccy. /I. Chamańska. – Poznań: Wydawnictwo Poznańske, 2007. – 553 s.
6. Шевчук В. Просвічений володар /Валерій Шевчук.– К: Либідь, 2012. – 464 с.
7. Торгівля на Україні. XІV – середина XVII ст. Волинь і Наддніпрянщина / упоряд.В.М.Кравченко, Н.М.Яковенко. – К. : Наук. думка, 1990. – 405 с.
8. Ціборовська- Римарович І. Родові бібліотеки Правобережної України ХУІІІ ст. /І. Ціборовська-Римарович.– К.: НБУВ, 2006. – 395 с.
9. Aftanazy R. Dzieje rezydencij na dawnych kresach Rzeczpospolitej: w 11 т. / R. Aftanazy. – Wyd. 2-e. t. 5 – Wrocław etc.: Zakł. Nar. im. Ossolińskich, 1994. – 694 s.
10. Опис Вишневецького замку. [Вміщений в маєтностях Крем’янецького та Летичівського повітах Волинського та Подільського воєводств]. 1748 р. – Нац.б-ка України ім.В.І. Вернадського (НБУВ). – Ф. 1, спр.
150, 45 арк.
11. Опись апартаментов дворца Вишневецких и находящегося в них имущества, а также различных служб и инвентаря. 1761 р. – Нац.б-ка України ім.В.І. Вернадського (НБУВ). – Ф. 28, спр. 390, 108 арк.
JOURNALISM
INFORMATION ACTIVITY AS A COMPONENT OF SCIENCE DEVELOPMENT