СЕКЦІЯ II. ПІДПРИЄМНИЦТВО, ТОРГІВЛЯ ТА СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ .ARTICLE.
DOI 10.36074/grail-of-science.17.02.2023.003
SECTION II. ENTREPRENEURSHIP, TRADE AND SERVICE SECTOR
Сутнісні аспекти та різноманітні теоретико-методичні проблеми оцінки потенціалу розвитку підприємств є предметом активних наукових дискусій серед вітчизняних і зарубіжних дослідників: І. Ансоффа, О. Ареф’євої, Я.
Барибіної, І. Богатирьова, Н. Власової, В. Гросул, Н. Краснокутської, Є. Лапіна, Л.
Лігоненко, О. Маковоз, В. Павлової, М. Портера, І. Олексюк, І. Отенко, І. Рєпіної, С. Семененко, М. Тимощук, Р. Фатхутдінова, О. Федоніна, В. Шулік та ін.
Разом з тим питання стосовно сутності, змісту, структури, умов його динаміки характеризуються неоднозначністю думок з цього приводу, різним рівнем деталізації змістовних характеристик і виокремленням з них пріоритетних, що ускладнює визначення місця потенціалу розвитку в системі потенціалу та не створює підґрунтя для ефективного його функціонування.
Метою статті є розвиток понятійно-категоріального апарату щодо сутності потенціалу розвитку, визначення його місця в системі потенціалів підприємства.
Поняття «потенціал розвитку», незважаючи на широке застосування науковцями в економічній літературі, майже не стало самостійним предметом наукових досліджень. Відповідно відсутнє чітке визначення потенціалу розвитку підприємства як інструмента управління в умовах динамічного зовнішнього середовища з метою досягнення стійкого зростання. Розкриття економічного змісту потенціалу розвитку в нашому дослідженні буде базуватись на визначенні сутнісних характеристик і взаємозв’язку основоположних понять
«розвиток» та «потенціал», які й утворюють предмет дослідження.
Розвиток в економічній літературі розглядається з різних позицій.
Більшість науковців, характеризуючи розвиток, визначають його як зміни, що відбуваються в процесі функціонування підприємства. Так, Л. Мельник характеризує його як закономірну зміну [1]. При цьому підкреслює її незворотність і спрямованість.
Ряд науковців розвивають цей підхід шляхом конкретизації положень, які розкривають характерні риси змін, їх чинники та наслідки. Так, С. Дунда під розвитком розуміє сукупність спрямованих, інтенсивних та якісних змін, що відбуваються на підприємстві [2]. Причинами таких змін автор вважає внутрішні протиріччя та вплив чинників зовнішнього середовища. Аналогічний підхід демонструє Ю. Матіщак, підкреслюючи, що кількісні та якісні зміни, які відбивають зміст розвитку, призводять до структурних перетворень [3].
Суттєвою характеристикою розвитку, на якій зосереджується ряд науковців, є перехід до іншого якісного стану. Так, Ю. Погорєлов відмічає, що кількісні й якісні зміни в діяльності суб’єкта господарювання викликають перехід до якісно іншого стану. Новий стан автор характеризує підвищеною здатністю підприємства протидіяти негативним впливам зовнішнього середовища та життєздатністю. Одночасно в його працях підкреслюється довга тривалість змін і наслідки, а саме: збільшення потенціалу підприємства, адаптація до зовнішнього середовища та внутрішня інтеграція [4]. Становлять інтерес позиції авторів, які не лише зазначають перехід до іншого якісного стану в процесі розвитку, а й відмічають основні риси цього стану. Зокрема Н. Цюпа виділяє такі властивості набутого стану як заощадження, зростання якості функціонування підприємства вище порога безпеки, а також приросту
СЕКЦІЯ II. ПІДПРИЄМНИЦТВО, ТОРГІВЛЯ ТА СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ економіки та ринкового оточення [9]. А. Жилінська пояснює зміни стану підприємства формуванням нових рис, становленням нових структурних характеристик об’єкта та наводить такі його властивості як поліпшення, вдосконалення, прогрес, зростання та розширення [10]. Останні дозволяють зрозуміти, які саме зміни можна вважати розвитком.
Певна група науковців характеризує розвиток як процес зміни поточного стану підприємства до якісно нового переходу на новий рівень існування [5-6].
В той же час Т. Надтока підкреслює, що цей стан може бути як позитивним, так і негативним [6]. Вважаємо, що некоректно перехід до негативного стану визначати як розвиток.
Визначаючи розвиток як процес зміни якості предмета, явища, діяльності, Р. Дяків наголошує на тому, що він передбачає рух від нижчого до вищого, перехід до новішого, прогресивнішого [7]. О. Шубравська також вважає розвиток процесом переходу системи з одного стану до іншого, що супроводжується зміною її якісних і кількісних характеристик [11].
Основні підходи науковців до трактування розвитку підприємства наведено в таблиці 1.
Таблиця 1 Основні підходи до трактування категорії «розвиток»
Автор Визначення поняття «розвиток»
Л. Мельник …незворотна, спрямована, закономірна зміна
С. Дунда Сукупність спрямованих, інтенсивних та якісних змін економічної природу, що відбуваються на підприємстві внаслідок протиріч у внутрішньому середовищі та впливів факторів зовнішнього середовища
Ю. Матіщак … цілеспрямовані, незворотні кількісні й якісні зміни, що відбуваються під впливом певних закономірностей та призводять до структурних перетворень, забезпечуючи ефективне функціонування підприємства в довготривалому періоді
Ю. Погорєлов - сукупність кількісних та якісних змін в діяльності підприємства, які приводять до поліпшення його стану шляхом збільшення потенціалу підприємства, адаптації до зовнішнього середовища та внутрішньої інтеграції, що сприяє підвищенню його життєздатності
О. Люльов - процес зміни поточного стану підприємства до іншого якісно нового стану порівняно з попереднім шляхом раціоналізації використання обмежених виробничих, природних, трудових, фінансово-інвестиційних ресурсів
Т. Надтока - процес сукупних змін у соціально-економічній системі підприємства, спрямований на його перехід у новий якісно-кількісний стан у часі під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, причому за напрямом він може бути як позитивним, так і негативним
Р. Дяків … процес руху від нижчого до вищого, в результаті чого відбувається зміна якості предмета, явища, діяльності, перехід до новішого, прогресивнішого
С. Зубков - процес незворотних кількісних та якісних змін, що відбуваються в його ресурсному потенціалі згідно визначених стратегічних програм, сприяє адаптації до зовнішнього середовища та підвищення ефективності діяльності
взято з: [1-8].
SECTION II. ENTREPRENEURSHIP, TRADE AND SERVICE SECTOR
З наведених підходів можна виділити найсуттєвіші характеристики розвитку, а саме: сукупність кількісних та якісних змін; перехід до нового більш прогресивного якісного стану; зростання економічного потенціалу; адаптація до змін середовища; підвищення ефективності господарювання.
Як слідує, характеризуючи розвиток, вчені розглядають в якості результату змін збільшення потенціалу, що свідчить про його безпосередній зв'язок з потенціалом підприємства. Незважаючи на достатньо змістовну проробку проблем щодо потенціалу підприємства в економічній літературі науковці наголошують на різних його аспектах.
Найбільш розповсюдженими підходами до трактування сутності потенціалу є ресурсний, цільовий та системний.
Згідно ресурсного підходу потенціал характеризується як обсяг ресурсів, задіяних у функціонування підприємства та визначається їх властивостями. В інтерпретації Г. Костирко потенціал є двокомпонентною величиною, яка включає об’єктивну (ресурсну) та суб’єктивну (компетенції та здатності працівників щодо використання ресурсів) компоненти [12]. О. Титарь визначає потенціал підприємства як сукупність ресурсів, необхідних для діяльності підприємства [13].
За цільовим підходом можна розмежувати позиції авторів, які визначають потенціал спрямованістю ресурсів на реалізацію цілей або досягнення певних результатів. Зокрема В. Павлова та О. Кузьменко трактують потенціал підприємства як здатність ресурсів (традиційних, управлінських, інформаційних, інноваційних) досягати поставлених цілей [14]. Досить змістовно у цьому напрямі висловлюються Р. Квасницька та М. Тарасюк, характеризуючи потенціал як складну цілісну систему, яка включає неявні можливості, здатності та ресурси, що постійно знаходяться у взаємозв’язку та можуть бути використані для реалізації стратегічних, тактичних і поточних цілей підприємства [15].
В праці Є. Лапіна зазначено, що потенціал є реальною фактичною здатністю до створення максимального обсягу матеріальних благ з урахуванням конкретних ресурсних обмежень, збалансованості трудових і матеріальних ресурсів [16]. У такому трактуванні чітко простежується спрямованість потенціалу на результат за умови використання наявних ресурсів та не надає уявлення про перспективні можливості підприємства.
Зважаючи на висловлене, вважаємо за доцільне виділити результатний підхід до трактування сутності потенціалу в окрему групу, оскільки отримання будь-яких результатів господарської діяльності не завжди є достатнім для реалізації цілей, або суперечать ним.
Для підтвердження нашої думки можна вказати на позиції тих вчених в межах системного підходу, які не лише розмежовують результатне та цільове спрямування потенціалу підприємства, але й трактують його сутність з урахуванням ресурсної компоненти цієї категорії [4, 17, 18].
Отже потенціал підприємства характеризується обсягом основоположних елементів (ресурсів, здатностей і компетенцій) у їх взаємозв’язку, що задіяні в процесі господарської діяльності, забезпечують отримання певних результатів
СЕКЦІЯ II. ПІДПРИЄМНИЦТВО, ТОРГІВЛЯ ТА СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ і досягнення поставлених цілей. З цього висновку також простежується зв'язок розвитку з потенціалом, який характеризує спроможність підприємства забезпечувати позитивні результати прогресивних змін, які корелюються з розвитком. Додатковим аргументом в цьому сенсі слугує позиція Ю. Погорєлова, який вважає, що розвиток підприємства не досягається автоматично, а відбувається за рахунок певних управлінських дій щодо реалізації цілей, тобто безпосередньо пов'язаний з його потенціалом [4].
Дискусійний характер властивий і розробкам щодо сутності потенціалу розвитку. Т. Гузенко, наприклад, характеризує його як сукупність наявних і потенційних ресурсів підприємства [19], що більше відповідає сутності загального потенціалу підприємства та не акцентує увагу на прояві саме потенціалу розвитку. Дещо конкретизує підхід попереднього автора М. Тимощук, який до потенціалу розвитку відносить незадіяні ресурси на даний момент часу. Важливою складовою потенціалу розвитку науковець також вважає можливості суб’єктів господарювання [20].
Н. Карпенко окрім можливостей та прихованих резервів, до складу потенціалу розвитку відносить й слабкі сторони, що, на нашу думку, є досить сумнівним [21]. Підтвердженням можна вважати й визначення О. Парфентьєвої, яка характеризує потенціал розвитку наявними й перспективними ринковими можливостями та їх реалізацією з використанням нових сфер і способів [22].
Н. Краснокутська відмічає таку характеристику потенціалу розвитку як можливості розширення меж діяльності [23], що, на нашу думку, є влучним, але звужує сутність цієї категорії, оскільки розвиток передбачає не тільки кількісні, а й якісні перетворення. На такому важливому аспекті як спроможність змінювати параметри функціонування наголошують О. Ареф’єва та О. Корєнков [24].
Більш змістовним з точки зору конкретизації й урахування всіх елементів потенціалу розвитку є визначення М. Кімуржий, яка вважає потенціал розвитку можливостями підприємства нарощувати наявні та залучати незадіяні ресурси в процесі інноваційної діяльності в умовах своєчасної адаптації до змін навколишнього середовища з метою досягнення стратегічних перспектив [25].
Позитивними є її акценти на інноваційній діяльності, урахуванні ринкових можливостей та стратегічній спрямованості потенціалу розвитку.
Таким чином, розгляд змістовних характеристик понять «розвиток» і
«потенціал», а також виділення основних рис потенціалу розвитку дозволяє сформулювати наступне його визначення.
Потенціал розвитку – обсяг ресурсів, компетенцій та ринкових можливостей у взаємозв’язку, який є достатнім для здійснення безперервних кількісних й якісних змін та переходу підприємства до більш прогресивного стану.
Отже, потенціал розвитку є складовою загального потенціалу підприємства вищого ієрархічного рівня, формування якої базується на ресурсних і функціональних компонентах похідних від первісних – технологічних, інноваційних, інформаційних ресурсах, функціональних здатностях, відмітних і ключових компетенціях (рис. 1).
SECTION II. ENTREPRENEURSHIP, TRADE AND SERVICE SECTOR
Рис. 1. Місце потенціалу розвитку в системі потенціалів підприємства Рисунок доводить, що потенціал розвитку підприємства формується на основі: технологічних та інформаційних ресурсів; інноваційних та еволюційних здатностей; відмітних і ключових компетенцій, що дозволяє в межах управлінського потенціалу приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо розвитку. Ефективність рішень в свою чергу впливає на стан і функціонування ресурсних та функціональних потенціалів.
Висновки. В межах теорії стратегічного управління проблеми розвитку підприємства та відповідного потенціалу є найменш досліджуваними та тільки набувають опрацювання. Розв’язання управлінських завдань є неможливим без наукового обґрунтування економічного змісту поняття «потенціал розвитку». Дослідження в економічній літературі сутності понять «розвиток» і
«потенціал», а також підходів до визначення потенціалу розвитку підприємства дозволило виявити їх змістовні характеристики, встановити взаємозв’язок та сформулювати авторське бачення, яке комплексно відбиває його основоположні елементи та призначення.
З урахуванням ієрархічної структури потенціалу підприємства, а також змістовних характеристик, таких як: позитивні зміни; цілеспрямованість; зв'язок зі стратегічними орієнтирами; здатність виявляти незадіяні резерви та створювати нові можливості, – визначено його місце на найвищому рівні
РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
ПОТЕН ЦІАЛ РО ЗВИТКУ П ІДП РИЄМС ТВА
технологічні
Базові ресурси: основні фонди;
трудові; матеріальні; фінансові
інформаційні Здатності:
інноваційні еволюційні
базові
Компетенції:
стандартні відмітні
ключові
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ виробничий; маркетинговий;
логістичний; інвестиційний організаційний
управлінський
СЕКЦІЯ II. ПІДПРИЄМНИЦТВО, ТОРГІВЛЯ ТА СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ системи потенціалів підприємства. Зазначене стане підґрунтям для належного формування потенціалу розвитку за рахунок відповідних джерел, на виявлення яких будуть спрямовані подальші дослідження.
Список використаних джерел:
[1] Мельник, Л. Г. (2015). Реалізація концепції сталого розвитку: місце та роль підприємства. Схід. (8). 35-40.
[2] Дунда, С. П. (2011). Теоретичні підходи до визначення поняття «розвиток підприємства». Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. (32). 70-75.
[3] Матіщак, Ю. (2015). Характеристика поняття «розвиток підприємства» та його зв’язку з іншими економічними категоріями. Науковий вісник Одеського національного університету. (3). 102-112.
[4] Погорєлов, Ю. С. (2012). Категорія розвитку та її експлейнарний базис. Теорія та прикладні питання економіки. (27(1)). 30-34.
[5] Люльов, О. В. (2011). Формування стратегій розвитку підприємства в умовах незбалансованої економіки (дис. … канд. екон. наук). Суми. 208. Україна.
[6] Надтока, Т. Б. (2011). Соціальний розвиток промислового підприємства та механізм його управління. Мартякова, О. В. (ред.). Управлінські технології у вирішенні сучасних проблем розвитку соціально-економічних систем. (с. 564-569). Донецьк. ДонНТУ.
[7] Дяків, Р. (2002). Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера. Київ: Міжнародна економічна фундація.
[8] Зубков, С. О. (2020). Формування стратегії розвитку підприємств торгівлі. Харків:
ФОП Іванченко І.С.
[9] Цюпа, Н. В. (2009). Теоретические аспекты развития промышленных предприятий.
Європейський вектор економічного розвитку. (2(7)). 177-185.
[10] Жилінська, Л. О. (2015). Сучасні підходи до оцінки рівня розвитку промислових підприємств. Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. (1(1)). 41-46.
[11] Шубравська, О. (2005). Сталий розвиток: поняття і напрями дослідження. Економіка України. (1). 36-42.
[12] Костирко, Г. А. (2015). Формування і використання фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств (дис. … канд. екон. наук). Миколаїв. 363. Україна.
[13] Титарь, О. В. (2004). Ефективний виробничий потенціал підприємстваяк категорія ринкової економіки. Вилучено з http://eprints.kname.edu.ua/2493.pdf/file_download [14] Павлова, В. А., Кузьменко О. В. (2010). Оцінювання ресурсного потенціалу
підприємств машинобудівної галузі. Держава та регіони. (1). 152-156.
[15] Квасницька, Р., Тарасюк М. (2017). Структуризація потенціалу підприємства. Вісник КНТЕУ. (№1). 73-81.
[16] Лапин, Е. В. (2004). Экономический потенциал предприятия. Сумы: Университетская книга.
[17] Лігоненко, Л. О. (2011). Змістовна характеристика та структуризація поняття
«економіко-технологічний потенціал регіону». Сталий розвиток економіки. (5(8)).
83-89.
[18] Плікус, І. Й. (2012). Потенціал підприємства, його оцінка й трансформація:
економічна та бухгалтерська інтерпретація. Фінанси України. (4). 91-105.
[19] Гузенко, Т. Є. (2011). Фінансовий потенціал розвитку сільськогосподарських
підприємств. Вилучено
з http://nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/Vsnau/2011_1/7Guzenko.pdf.
[20] Тимощук, М. Р. (2015). Концептуальні засади поняття потенціалу розвитку підприємства. Вилучено із http://irbis-nbuv.gov.ua/pdf.
SECTION II. ENTREPRENEURSHIP, TRADE AND SERVICE SECTOR
[21] Карпенко, Н. В. (2007). Методика оцінки потенціалу розвитку малого і середнього бізнесу. Науковий вісник. (№176). 133-143.
[22] Парфентьєва, О. Г. (2013). Потенціал розвитку та його стратегія. Економіка підприємства. (1(25)). 21-27.
[23] Краснокутська, Н. С. (2012). Управління потенціалом торговельного підприємства.
Харків: ХДУХТ.
[24] Ареф’єва, О. В., Корєнков, О. В. (2004) Управління потенціалом розвитку промислових підприємств. Київ: ГРОТ.
[25] Кімуржий, М. І. Побудова концептуальної моделі дослідження поняття «потенціал розвитку підприємства». Економіка, фінанси, управління та право: теоретичні та практичні аспекти розвитку: збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (с. 23-25). 23 липня, 2018, Полтава, Україна: ЦФЕНД.
СЕКЦІЯ II. ПІДПРИЄМНИЦТВО, ТОРГІВЛЯ ТА СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ .ARTICLE.