Кеч Н.Р., д.м.н., проф.,зав. від. ДУ «Інститут спадкової патології НАМНУ», м.Львів Гнатейко О.З., д.м.н., проф.,директор ДУ «Інститут спадкової патології НАМНУ»,м.Львів Лук’яненко Н.С., д.м.н.,зав. від. ДУ «Інститут спадкової патології НАМНУ», м.Львів Чайковська Г.С., к.м.н.,зав. від. ДУ «Інститут спадкової патології НАМНУ», м.Львів Дробчак М.І., м.н.с. ДУ «Інститут спадкової патології НАМНУ», м.Львів Висвітлюючи проблему негативного впливу екологічного забруднення довкілля на стан здоров’я дітей, доцільно акцентувати увагу на тому факті, що незалежно від характеру дії екологічно шкідливих чинників, в більшості випадків страждають слизові оболонки респіраторного та травного трактів, сечовидільної, кісткової та ендокринної систем, з подальшим розвитком різної екопатології та ускладнень [1,2,3].
Різноманітна соматична патологія у дітей (захворювання ендокринної системи, нирок, шлунково – кишкового тракту, серцево – судинної та дихальної систем) супроводжуються також і метаболічними захворюванями скелета у дітей [4,5,6].
Не дивлячись на успіхи сучасної медицини по зниженню рівня захворюваності дітей та дорослих, він все ще залишається достатньо високим.
Як відомо, для організму людини притаманна висока чутливість до дії несприятливих (економічних, соціальних, екологічних тощо) факторів навколишнього середовища, що можна пояснити незрілістю компенсаторних та захисних механізмів [7,8].
Всім дітям було запропоновано проведення розробленого нами [9] комплексу стандартної корекції діагностованих екодетермінованих станів.
З огляду на літературні дані та встановлену нами попередніми дослідженнями ведучу роль мембранодеструкції, зниження антиоксидантної активності крові в патогенезі екопатології, дітям крім індивідуальних рекомендацій, було запропоновано пройти 2 рази на рік протягом трьох років стандартний комплекс препаратів, направлений на зменшення мембранотоксичної та гіпоксантної дії генотоксикантів: мембранопротектори (МП), ентеросорбенти (ЕС), а також препарати йоду у вікових дозах – із метою
виведення токсичних чинників, запобігання прогресування виявленої патології та корекції порушень йодного обміну.
До стандартного медикаментозного комплексу входило:
1) Аевіт – 1,5 мг/кг на добу протягом 1–го місяця;
2) Вітамін В6 – від 40 до 60 мг на добу протягом 1–го місяця;
3) Ентеросорбенти (ентеросгель, атоксил, сілекс) – по1 чайній ложці Х 3 рази на добу протягом місяця.
4) Препарати йоду (антиструмін) – по 2 табл. на тиждень протягом 3–х місяців при зобі І ст. або по 2 табл. на тиждень протягом 6–и місяців при зобі ІІ–
ІІІ ст. та продукти, які містять йод (постійно).
З числа 266–ти обстежених дітей у 102–х дітей спостереження проводились в динаміці стандартного та індивідуально запропонованого, відповідно до результатів їх клінічного огляду та лабораторних показників, лікування – вони склали групу обстежених дітей - 66 дітей з хімічно забруднених регіонів (м.
Бурштин, м. Долина, м. Калуш), що піддавалися лікуванню – ЕНРх – після лікування та 36 дітей із м. Снятин (радіаційно забруднений регіон - ЕНРс) – після лікування, 44 дитини, які лікування взагалі не отримували, склали групу ЕНРх – без лікування та групу ЕНРс – без лікування дітей.
Крім того нами було обстежено 73 дитини у тому ж віці, які з народження проживали в умовно екологічно чистому регіоні Львівської області (ЕЧР), вибраних за методом випадкової вибірки, з результатами обстеження яких ми порівнювали дані дітей з екологічно несприятливих районів (ЕНР).
З метою уточнення ефективності проведених 3-х річних курсів лікування, нас цікавив аналіз частоти різноманітних скарг у дітей в регіонах з різними шляхами поступлення ксенобіотиків та з різним характером забруднення у динаміці проведеного лікування та без нього у порівнянні з даними дітей з екологічно чистого регіону.
Нас цікавив аналіз динаміки частоти захворювань, що були виявлені при первинному клінічному огляді дітей, ультразвуковому обстеженні та вивченні первинної медичної документації (форма 112/о), куди занесені дані лікарських оглядів та лабораторних досліджень протягом життя дитини. Аналіз проводився у катамнезі 3-х років та у порівнянні з даними дітей групи контролю з екологічно чистого регіону Львівської області (табл. 1).
Таблиця 1.
Аналіз виявлених захворювань у дітей із районів з різними шляхами поступлення ксенобіотиків за даними клінічного і ультразвукового огляду та вивчення первинної медичної документації після проведеної терапії
Виявлені захворювання:
Частота патології (%) в групах дітей:
ЕНРх ЕНРс
ЕЧР, n =94 До
лікуван-ня, n = 200
Після
лікуван-ня, n = 66
Без
лікува-ння, n = 44
До лікуван-
ня, n=66
Після лікуван-
ня, n=36
Без лікуван
ня, n =9
n % n % n % n % n % n % n %
Дизметабол.
нефропатія 27 14** 0 0 9 21 17 26* 2 6*** 1 11 0 0
Хр.піело-нефрит 31 16** 0 0 0 0 26 39* 0 0 0 0 0 0 Зоб I ст. 57 29** 33 50 17 39 21 32** 15 42 2 22 4 6 Зоб II – ІІІ ст. 84 42** 5 7*** 11 25 27 41*,** 8 22*** 6 67 18 25
Гіпоплаз.ема-лі зубів І ст 42 21** 16 24 9 21 24 36*,** 9 25*** 2 22 35 4 Гіпопл. емалі
зубів ІІ-ІІІ ст 15 8 0 0 2 5 9 14* 3 8*** 1 11 0 0 ДЖВШ за гі
покін. типом 19 10** 12 18 3 7 12 18*,** 7 19 2 22 2 3 Хр. холе-
цистит 9 5 0 0 0 0 8 12* 0 0 0 0 0 0
Хр. гастрит
38 19** 0 0 3 7 16 24*,** 0 0 3 33 7 7 Нічний енурез 20 10** 0 0 3 7 7 11** 1 3*** 2 22 2 3
Хронічний
тонзиліт 89 45** 5 7*** 9 21 49 74*,** 2 6*** 2 22 20 27 Часті прост.
захворюв.(в т.ч.бронхіти)
114 57** 7 11*** 19 43 34 52*,** 6 17*** 6 67 27 35 Патологія
ЦНС: ВСД за зміш. типом
26 13** 9 14 6 14 9
14*,** 5 14 1 11 1 1 Неврозопо-
дібний стан 34 17** 3 5*** 6 14 16 24*,** 3 8*** 0 0 8 11
*- вірогідна різниця показника між двома групами дітей з ЕНР з різним характером забруднення; р < 0,001
** - вірогідна різниця показника між даними дітей з забрудненого району та контрольної групи з ЕЧР; р1 < 0,001 - вірогідна різниця показника між даними дітей до лікування та в катамнезі; р
У більшості обстежених дітей на основі вивчення анамнестичних, клінічних, ультразвукових та лабораторних даних була встановлена наявність патології щитовидної залози – зобу – у 71% дітей із хімічно забруднених регіонів (ЕНРх) та у 73% дітей з радіаційно забрудненого регіону (ЕНРс), наявність хронічного тонзиліту – у 45% дітей з хімічно забруднених регіонів та у 74% дітей з радіаційно забрудненого регіону, значна кількість дітей була віднесена до контингенту частохворіючих (більше 5 гострих респіраторних захворювань протягом року) – 57% обстежених дітей з ЕНРх та 52% дітей з ЕНРс. У половини дітей з ЕНРс та у 29% дітей з ЕНРх була наявна гіпоплазія емалі зубів (ГЕЗ) різного ступеню.
Катамнестичні дослідження показали, що у дітей, які отримували протягом трьох років курси мембранопротекторної та ентеросорбентної терапії дещо зменшилась частота зобу: до 57% у дітей з хімічно забруднених регіонів та до 64% у дітей з радіаційно забрудненого, причому в основному став діагностуватись зоб І ступеню, хронічний пієлонефрит протягом 3-х років не загострювався, ознаки хронічного тонзиліту діагностувались в 7 – 10 разів рідше – у 7% дітей з ЕНРх та у 6% дітей з ЕНРс, часті простудні захворювання турбували протягом трьох років тільки 11% дітей з з хімічно забруднених регіонів та 17% обстежених повторно з радіаційно забрудненого, а частота гіпоплазії емалі зубів хоча і зменшилась не суттєво, проте діагностувались тільки легкі її форми, а ознаки важкої ГЕЗ практично зникли (табл. 1). В той же час, у дітей, які не отримували лікування, а контактували з ксенобіотиками на 3 роки довше, ніж діти, обстежені у 2006–8 роках вся означена патологія діагностувалась з частотою дещо вищою, ніж у дітей з хімічно та радіаційно забруднених регіонів (табл. 6.3). Дизметаболічна нефропатія зустрічалась в основному у дітей з ЕНРс – в кожного четвертого з обстежених (26%), а у 39 % із них діагностувався хронічний дизметаболічний пієлонефрит, який протягом 3-х років не загострювався ні у одної дитини, яка діставала рекомендовану терапію, а частота дизметаболічної нефропатії зменшилась у 4 рази, з 26% до 6%. В той же час у нелікованих дітей з ЕНРс частота дизметаболічної нефропатії була досить значною – 11% (табл. 1).
Достовірно частіше, ніж у дітей з ЕЧР у дітей з радіаційно забрудненого району (ЕНРс) діагностувались хронічний гастрит – у 24% обстежених, неврозоподібний стан ЦНС – у 24% дітей, дизкінезія жовчевивідних шляхів за гіпокінетичним типом (ДЖВШ) – у 18% дітей, вегето-судинна дистонія – у 14%
дітей та хронічний холецистит – у 12% дітей (табл.. 6.3), тобто екопатологія у дітей з ЕНРс протікала із залученням у патологічний процес різних систем організму й мала полісистемний характер, що відповідає синдрому ксеногенної інтоксикації. Проведена протягом трьох років терапія сприяла тому, що у пролікованих дітей хронічний гастрит та холецистит не був діагностований ні в одної дитини, частота неврозоподібних станів знизилась до 8%, проте дискінезія жовчовивідних шляхів продовжувала турбувати практично таку ж кількість дітей з обох досліджуваних районів, що і раніше. У дітей же, які не отримували
терапії, означені захворювання діагностувались практично з такою же частотою, що і при первинному обстеженні дітей (табл. 1).
Наведений аналіз результатів клінічного огляду та частоти захворюваності дітей, що проживають у хімічно та радіаційно забруднених (ЕНРс) регіонах з різним шляхом поступлення ксенобіотиків у динаміці 3-х річного спостереження та лікування екопатології показав, що проведена індивідуальна, мембранопротекторна, ентеросорбентна терапія та терапія препаратами йоду виявилась ефективною.
Висока ефективність запропонованої терапії підтверджена достовірним зменшенням клінічних проявів та частоти синдромів екологічної дезадаптації та ксеногенної інтоксикації у дітей з забруднених регіонів.
Список літератури:
1. Василенко И. Я., Василенко О. И. Медицинские проблемы техногенного загрязнения окружающей среды. Медицина труда и пром. экология. 2006. № 3.
С. 22-25.
2. Экологическая педиатрия / Царегородцев А. Д. и др. М.: Триада-Х, 2011.
328 с.
3. Мищенко Н. С. Диабет у детей и подростков; что изменилось за последние годы. Здоров’я України. 2011. № 12. С. 24-25.
4. Логвиненко В. М. Теоретичні основи феномену екологічної культури.
Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка. 2011. № 3. С. 34-38.
5. Экология человека. Влияние качества природной среды на здоровье человека. Общественный экологический Internet - проект EcoLife: веб-сайт:
URL http://www.ecolife.org.ua/index.php (дата звернення: 12.10.2017)
6. Environmental hazards: evidence for effects on child health / WigleD. T. et al.
J. Toxicol. Environ. Health B Crit. Rev. 2007. Vol. 10, No 1-2. P. 3-39.
7. Mackenbach J.P. The origin of human disease: a short story on “where diseases come from”. J. Epidemiol. Commun. Health. 2006. Vol. 60. P. 81-86.
8 . Влияние окружающей среды на здоровье человека. Принас. В единении с природой: веб-сайт.URL: http://www.prinas.org/article/2024 (дата звернення 05.10.2019)
9. «Схема комплексного лікування дітей з екопатологією та спосіб контролю за його ефективністю» (Інформаційний лист. — № 273. — 2003. — К. — Укрмед патентінформ МОЗ України. — 2003. — 4 с.