ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
62
повинно мати в необхідних розмірах матеріалів. При їх використанні ростуть витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції і сировини і матеріалів переходять у форму готової продукції. [2]
Щоб правильно організувати облік, всі матеріали в сільськогосподарських підприємствах поділяються на такі класифікаційні групи:
− насіння і садивний матеріал;
− корми;
− різна сільськогосподарська сировина для переробки на млинах, крупорушках, олійницях, сушарках тощо;
− запасні частини і ремонтні матеріали;
− готова продукція, виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
− товари у вигляді матеріальних цінностей, придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
− малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року.
Облік виробничих запасів не вважається складним, виняток може становити тільки облік витрат на виробництво і визначення собівартості продукції, робіт, послуг тощо. Однак він є одним з найбільш трудомістких розділів обліку, оскільки оперує десятками, сотнями, а часом і тисячами найменувань сировини та матеріалів. Крім того, їх облік є ніби довгим ланцюжком операцій, який зв'язує воєдино облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, підзвітними особами, облік сировини та матеріалів на складі і так далі до обліку розрахунків з покупцями і замовниками.
Облік виробничих запасів на підприємствах всіх форм власності (крім бюджетних установ) з 01.01.2000 року регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №9 "Сировина та матеріали", затвердженим наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246 і зареєстрованим у Мінюсті 02.11.99 р. за
№751/4044 та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.
Для відображення виробничих запасів передбачено клас 2 "Сировина та матеріали", який містить 9 рахунків. [3]
Кожний з рахунків передбачає наявність декількох субрахунків. Згідно П(С)БО 9 облік усіх видів виробничих запасів ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову та якісну інформацію. Дуже важливо визначити сировину і матеріали в кількісному виразі, що є одиницею бухгалтерського обліку. Для виробничих запасів такою одиницею є найменування або однорідна група (вид). Обов'язково повинна вказуватись кількість кожної облікової одиниці, яка визначається не тільки за видом натурального вимірника, що використовується на підприємстві для обліку сировини і матеріалів (штуки, метри, літри), але і за його величиною, розрядністю (грами, кілограми, тони або міліметри, метри, кілометри). Якщо
ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
сировина і матеріали обліковуються на підприємстві в одних натуральних показниках, а надійшли від постачальника в інших, то необхідно зробити перерахунок з одного виду вимірника в інший за встановленими коефіцієнтами.
Крім найменування (виду) і одиниці вимірювання, при обліку виробничих запасів необхідно вказувати третій показник – вартісний. Саме за цими трьома показниками визначається, чи є сировина і матеріали однорідними і чи можна їх просумувати і відобразити в обліку однією позицією. Саме ці три показники є обов'язковими у всіх первинних документах, що відображають наявність і рух сировини і матеріалів в бухгалтерському обліку. Показник вартості виробничих запасів є найважливішим. Визначення вартості виробничих запасів починається з моменту зарахування їх на баланс підприємства. Всі придбані (отримані) або вироблені виробничих запасів зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Визначення первісної вартості залежить від того, з яких джерел матеріальні цінності надійшли на підприємство. [3]
Виробничі запаси можуть бути: придбані за плату у сторонніх юридичних або фізичних осіб підзвітними особами; вироблені власними силами; отримані у вигляді внеску до статутного фонду підприємства; отримані підприємством на безоплатній основі; придбані внаслідок обміну на аналогічні матеріали та сировину; придбані внаслідок обміну або часткового обміну на неаналогічні матеріали та сировину.
Для кожного випадку надходження виробничих запасів необхідно знати, що є первісною вартістю і як її визначити. Первісною вартістю виробничих запасів, які придбані за плату, є всі витрати, пов’язані з придбанням сировини і матеріалів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях, в тому числі затрати на: придбання, включаючи націнки постачальників; відсотки за придбання у кредит, наданий постачальниками;
комісійні винагороди; послуги товарних бірж; митні збори і мито;
транспортування; послуги сторонніх організацій за зберігання, доставку та інше;
пошук сировини та матеріалів, у тому числі інформаційні, посередницькі та інші;
затрати на заготівлю; на вантажно-розвантажувальні роботи; страхування;
непрямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші витрати підприємства на доробку і підвищення якості технічних характеристик.
Для забезпечення якісного і раціонального обліку виробничих запасів важливо правильно організувати складське господарство. Можна виділити наступні заходи: передбачення ідентичності групування сировини та матеріалів на складах з їх класифікацією в бухгалтерії та виділення субрахунків на балансових рахунках відповідно до аналітичного обліку матеріалів та сировини.
Для завідуючих складами розробити інструкцію по обліку організації контролю схоронності матеріальних цінностей на складі методики користування номенклатурою-цінником та складання звіту про рух матеріалів.
Вірне визначення кількісних та якісних показників господарської діяльності підприємства має здійснювати оцінка виробничих запасів. Вона являє собою спосіб вираження матеріальних цінностей у грошовому вимірнику, а сам процес оцінювання полягає в проведенні факту господарського життя у відповідність з
ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
64
комплексом уявлень про ці факти. Для вірного визначення кількісних та якісних показників господарської діяльності підприємства велике значення мають наукові методи їх обчислення, особливо оцінки виробничих запасів. Оцінка виробничих запасів – це спосіб вираження їх у грошовому вимірнику, а сам процес оцінювання полягає в проведенні факту господарського життя у відповідність з комплексом уявлень про ці факти. [4]
Міжнародними стандартами оцінки передбачені загальні поняття, що використовуються для оцінки майна та відображення його у фінансовій звітності. При цьому мається на увазі, що: ринок – система, в якій товари переходять від продавця до покупця за допомогою цінового механізму; ціна – певна грошова сума, що вимагається, припускається або сплачується за товар;
собівартість – є ціна, що сплачена за товар, або сума, що необхідна для його виробництва. [1]
Питання оцінки виробничих запасів досить дискусійне. У світовій та вітчизняній літературі є різні підходи відносно оцінок та їх класифікації. Досить поширена думка класифікувати оцінки за групою ознак, відносно вимірювального об'єкта (індивідуальні і агрегатні), за суб'єктом вимірювання (історичні, калькуляційні), за критеріями визначення оцінок (об'єктивні, суб'єктивні), за моментом визначення оцінок (минулі, сучасні, майбутні), за методами розрахунків оцінки (початкова, відновлювальна, реалізаційна, рентна).
Під індивідуальною оцінкою розуміється вимірювання вартості одиниці активу (наприклад трактора, комбайна або станка). Агрегатні оцінки необхідні для обчислення вартості деякої сукупності активів (наприклад одного центнера зерна, одної голови приплоду тварин).
Історична (первісна) оцінка запозичується із вже приведених вимірювань, а калькуляційна - визначається в господарстві розрахунковим шляхом. Так, до історичних (початкових) слід віднести більшість бухгалтерських оцінок матеріальних ресурсів, що запозичуються з первинних, а до калькуляційних – економічні і бухгалтерські оцінки собівартості.
Об'єктивні оцінки ґрунтуються на єдиному критерії для цього вимірювання.
До них відносяться, перш за все, ті оцінки, обчислення яких засноване на цінах угоди. Суб'єктивні оцінки опираються на внутрішні для цього вимірювання критерії, які випливають з цілей вимірювання, характеру вимірювальної величини, а також поглядів і переваги експертів. При цьому, критеріями цих оцінок можуть бути: експлуатаційна значимість різних видів майна, їх якісна характеристика, дохідність і таке інше.
За моментом вимірювання всі оцінки належить відносити до сучасного моменту. Але оцінки можуть характеризувати вартість майна в різних періодах часу і бути оцінками минулого, сучасного або майбутнього. Усі вони знаходять своє застосування оцінки минулого – при аналізі економічної динаміки, оцінки майбутнього — в прогнозах і планових розрахунках, а оцінки сучасного - у всіх інших випадках. Найбільш різноманітна класифікація оцінок за методом розрахунку. Серед них, початкова оцінка, що уявляє собою сукупність витрат на
ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
придбання або виробництво активів, що обчислюється в номінальних цінах на момент оцінювання.
Відновлювальна оцінка визначає витрати на відновлення створеного в минулому активу в теперішньому або майбутньому часі. Відомі основні форми оцінок, за вартістю відтворення існуючих засобів, за вартістю засобів, аналогічних існуючим, але створеним з врахуванням технічного прогресу.
Реалізаційна оцінка є вирахуваний або передбачуваний дохід від реалізації майна. До неї відносяться ліквідаційна, роздрібна, оптова, закупівельна, договірна та інші оцінки.
В наш час в Україні склалася нова економічна система, яка базується на ринкових відносинах. Це, в свою чергу, призвело до змін нормативних документів, які регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку та наближення основних вимог бухгалтерського обліку до загальноєвропейського та міжнародного рівня. Одне з провідних місць в управлінні підприємством займає сучасний кваліфікований спеціаліст, який є корисний лише за умови вміння ним вести бухгалтерський облік з використанням комп’ютерної техніки.
Обчислювальна техніка суттєво підвищує якість обробки облікової інформації, при цьому зменшується кількість ручних операцій з обробки первинних документів, заповнення регістрів та звітних форм, а облікова праця стає спрямованою на організацію й удосконалення обліку.
Список літератури:
1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. URL:
http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id = 80967 &cat_ id=80024 (дата звернення 15.12.2022).
2. Матвієць Я. Документування господарських операцій. Баланс. 2019. №41.
с 44-46.
3. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. URL :http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/ archive/main?cat_id=83023. (дата звернення 15.12.2022).
4. Первинний документ – основа всіх видів обліку. Бухгалтерія. Бліцінформ 20.11.2020 р. № 47 с.149.
ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
66