JURISPRUDENCE
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
112
JURISPRUDENCE
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
перевіряють дійсність кожного нового доданого блоку. Як тільки блок досягає певної кількості затверджених транзакцій, формується новий блок. Визначення валідності блоку відбувається відповідно до попередньо визначеного алгоритмічного методу перевірки. Це зазвичай називають «механізмом консенсусу». Вузли перевіряють хеш блоку, щоб переконатися, що блок не був змінений. Після підтвердження новий «блок» додається до блокчейна. Як тільки вузли схвалили новий блок, блокчейн або реєстр оновлюються разом із ним, і його більше не можна змінити чи видалити. Тому вважається, що підробити його неможливо. До нього можна додавати лише нові записи, і реєстр оновлюється на всіх комп’ютерах у мережі одночасно (2). Блоки в блокчейні з'єднані разом для утворення ланцюга, який зображений на рисунку 1. Блоки записують і підтверджують час і послідовність транзакцій, які потім входять в блокчейн, в межах децентралізованої мережі регулюються правилами, узгодженими учасниками мережі.
Рисунок 1 – Приклад блокчейну (3, c. 24).
Блоки також підписуються цифровим підписом за допомогою приватного ключа. Кожен користувач у мережі блокчейн має набір з двох ключів: по-перше, приватний ключ, який використовується для створення цифрового підпису для блоку, а по-друге, відкритий ключ, який відомий кожному в мережі. Відкритий ключ має два варіанти використання. З одного боку, він служить адресою в мережі блокчейн. З іншого боку, він використовується для перевірки цифрового підпису та підтвердження особистості відправника. Загальні та приватні ключі користувача зберігаються в цифровому або електронному гаманці. Такий гаманець можна зберігати онлайн та офлайн. Онлайн-сховище часто називають гарячим зберіганням, а автономне зберігання зазвичай називають холодним зберіганням (2). Отже, публічний ключ потрібен для ідентифікації власника такого ключа - учасника мережі іншими учасниками вказаної мережі, і такий власник може відправляти такий ключ для здійснення транзакцій, для чого вже буде використаний приватний ключ. Далі кожен вузол в мережі блокчейн може бути основою для додавання нової інформації до блокчейну, але при умові, що таке додавання інформації є законним. Такою умовою є досягнення угоди (консенсусу) між вузлами в блокчейні. Пастух М. О. та Романюк О. В. вказують на різні види досягнення консенсусу щодо достовірності ланцюга транзакцій для запобігання шахрайства із транзакціями. Найпоширенішим є PoW (Proof-of-Work). Це принцип захисту систем від зловживання послугами (наприклад,
DoS-JURISPRUDENCE
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
114
атак або розсилок спаму), заснований на необхідності виконання стороною, яка робить запит (клієнтом) деякої досить складної тривалої роботи (POW-завдання, одностороння функція), результат якої легко і швидко перевіряється стороною, що обробляє запит. Головна особливість цих схем полягає в асиметрії витрат часу — тривалість для ініціатора запиту і висока швидкість для відповіді (4, с. 2).
За допомогою PoW майнери конкурують один з одним за завершення транзакцій в мережі і за винагороду. Користувачі мережі надсилають один одному цифрові маркери, після чого всі транзакції збираються в блоки і записуються в блокчейн.
Але при підтвердженні транзакцій і організації блоків потрібно дотримуватися обережності. Робота мережі заснована на вирішенні складних математичних задач і можливості легко довести, що рішення отримано (3, с. 25). Проте крім PoW, недоліком якого є висока складність обчислень при збільшенні кількості учасників, є ще PoS, DPoS та багато інших, але варто зупинитись на основних.
PoS (proof of stake) заснований на необхідності доказу зберігання певної кількості коштів на рахунку. При використанні цього методу алгоритм криптовалюти з більшою ймовірністю вибере для підтвердження чергового блоку в ланцюжку обліковий запис з великою кількістю коштів на рахунку.
Метод використовують як альтернативу методу Proof-of-Work. Також можуть використовуватись спільно обидва методи – PoW використовується для початкового розподілу монет, а PoS — для підтвердження блоків. Консенсус Delegated PoS (DPoS) розділяє учасників на тих, хто голосує і тих, хто валідує.
Тримачі монет (голосуючі учасники) делегують своє право перевіряти і записувати транзакції в блокчейн іншим учасникам. Таким чином, валідатори виконують всю обчислювальну роботу і отримують за це винагороду, а наявність голосуючих учасників гарантує чесність валідаторів, тому що їх можна змінити в будь-який момент. Проте такий варіант підходить для приватних блокчейнів, тому що відкриває можливості шахрайства, тому всі учасника цього блокчейну повинні бути відомі (4, с. 2). Простіше кажучи, якщо в системі Proof-of-Work два учасника хочуть провести транзакцію, наприклад, купівлі-продажу криптовалюти, то певний, не визначений, учасник мережі повинен виконати якусь певну, не визначену, математичну криптографічну задачу, і тоді в цій мережі ця транзакція відбудеться. А якщо в системі Proof of Stake, то такий не визначений учасник мережі повинен підтвердити, що у нього є така або більша кількість криптовалюти, яку продавець планує продати покупцю, щоб він зміг поставити цю кількість в забезпечення такої транзакції для її здійснення. Це треба в тому числі, щоб не було фіктивних транзакцій і це відбувається в автоматичному режимі за допомогою компьютерних потужностей.
Отже, об’єктом кримінального правопорушення в сфері обігу віртуальних активів є суспільні відносини, які підпадають під визначення, яке дала Литвинова О.М., а саме суспільні відносини, що можуть зазнати шкоди або ризику такої шкоди, пов’язані з обігом таких активів, які можуть виникати між як окремими фізичними особами, так і між ж фізичними та юридичнаими особами (фізичної та юридичної особою); між фізичними особами (фізичною особою) та державою; між фізичними особами (фізичною особою) та
JURISPRUDENCE
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
соціальними суб’єктами (громадськими організаціями, суспільство в цілому тощо), а також комбіновані суспільні відносини, що формуються вказаними вище в різних формах одночасно між кількома групами суб’єктів (5, с. 88-89), але в контексті обігу віртуальних активів із відповідним предметом, яким є самі віртуальні активи. Друга категорія суспільним відносин із вказаного визначення може бути в тому випадку, коли емітентом віртуальних активів виступає держава, або державні органи виступають суб’єктами даних відносин в інших формах. Щодо третього варіанту, де суб’єктами виступають фізичні особи та суспільство в цілому, то як приклад, візьмемо гіпотетичну ситуацію, коли особа чи особи може випустити токен-нфт (NFT), де на картинці можуть бути зображені лозунги, які підривають моральний облік суспільства, тоді кореспондуючим суб’єктом буде суспільство в цілому. Об’єктом кримінально-правового регулювання в цій сфері є суспільні відносини, які виникли в результати кримінального правопорушення, пов’язаного з обігом віртуальних активів. Вказані суспільні відносини, пов’язані з обігом віртуальних активів – це практично завжди відносини власності, які будуть мати свої специфічні особливості. Тут можна погодитися з класифікацією, яку дає науковець Борисов В.І. щодо форм відносин власності, на яку спрямоване конкретне посягання: це – державна власність, власність територіальних громад (комунальна) або приватна власність. Державна власність – це загальнодержавна (республіканська) власність. Власність територіальних громад (комунальна власність) – це власність адміністративно-територіальних одиниць. Приватна власність - це, по-перше, власність, що виникає на підставі: добровільного об’єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні й інші товариства;
безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу; державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод. Далі – власність окремих громадян, використання якої спрямовано на отримання суспільно-корисного результату або задоволення індивідуальних потреб (особи, сім’ї, окремих неформальних груп) (6, с. 231-232).
Отже, в залежності від того, хто виступає суб’єктами правовідносин, пов’язаних з обігом віртуальних активів, можна казати про одну із ознак кваліфікації кримінального правопорушення за формою безпосереднього об’єкта такого правопорушення.
За класифікацією суспільних відносин у сфері обігу віртуальних активів можна звернутися до класифікації криптовалютних відносин. Іванюк В.Д.
класифікує криптовалютні відносини за наступними критеріями: 1. За функціональним призначенням на: регулятивні та охоронні. Регулятивні криптовалютні правовідносини формуються на основі юридичних дозволів, закріплюючи систему суб’єктів криптовалютних правовідносин та їх правовий статус. Їхня головна мета – систематизувати суспільні відносини, що стосуються обігу криптовалют та діяльності уповноважених державних органів щодо
JURISPRUDENCE
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
116
контролю за ним. Охоронні криптовалютні правовідносини створюються на основі норм, що втілюють заборону певних дій та передбачають юридичну відповідальність за вчинення криптовалютних правопорушень. Охоронні криптовалютні правовідносини виникають у разі необхідності правового захисту прав учасників криптовалютних правовідносин. 2. За змістом криптовалютних правовідносин на: матеріальні та процесуальні. Змістом матеріальних криптовалютних правовідносин є права та обов’язки учасників криптовалютних відносин щодо володіння, користування та розпорядження криптовалютами.
Процесуальні криптовалютні правовідносини регламентують процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів криптовалютних правовідносин, зокрема, порядок ліцензування діяльності криптовалютних бірж, а також процедуру здійснення контролю уповноваженими державними органами за обігом криптовалют, притягнення до відповідальності за порушення норм законодавства у сфері ринку криптовалют. Для процесуальних криптовалютних правовідносин характерна присутність державно-владного елементу, що виражений у встановленні строків, форм, порядку. Варто відзначити особливий взаємозв’язок між матеріальними і процесуальними криптовалютними правовідносинами, оскільки останні відіграють роль форми реалізації перших (7, с. 51). Хоча дана класифікація криптовалютних відносин давалась в контексті фінансово-правового регулювання обігу криптовалют, її можна сміло екстраполювати на відносини кримінально-правового регулювання віртуальних активів. Також можна додати, що саме регулювання вказаних правовідносин має бути регламентовано імперативними нормами, зафіксованими у кримінально-правових нормах законодавства.
Список використаних джерел
1. МАСЛОВА, О. О. ВПЛИВ ОБСТАНОВКИ ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ НА СУСПІЛЬНУ НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ ДІЯННЯ. Джерело: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2021/4_2021/24.pdf
2. Cryptocurrency Financial Crime Compliance Bootcamp [Інтернет]. Udemy.
[цит. за 08, Травень 2022]. Доступний у:
https://www.udemy.com/course/blockchain-cryptocurrency-financial-crime-compliance/
3. Озеракін М. Д. Розподілена система збереження даних на основі технології блокчейн : Магістерська дисертація. Київ, 2018. 134 с. Доступний у:
https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/25554/1/Ozerakin_magistr.pdf
4. ПАСТУХ, Михайло; РОМАНЮК, Оксана. Аналіз технології блокчейна.
2021. PhD Thesis. Вінниця: ВНТУ.
5. Kryminalne pravo Ukrainy_Zahalna chastyna_pidruchnyk_KhNUVS_2020.pdf [Інтернет]. [цит. за 03, Липень 2022]. Доступний у:
http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/10088/Kryminalne%2 0pravo%20Ukrainy_Zahalna%20chastyna_pidruchnyk_KhNUVS_2020.pdf?sequenc e=1&isAllowed=y
JURISPRUDENCE
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
6. Борисов ВІ. Кримінальні правопорушення проти власності: об’єкт, предмет та види. Характеристика незаконних корисливих діянь, пов’язаних із заволодінням і (або) оберненням чужого майна. ВАКПУ. 07, Грудень 2022;1(17):227–45.
7. ІВАНЮК ВД. ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ КРИПТОВАЛЮТ В УКРАЇНІ [PhD]. Тернопіль: ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ; 2021. 232 с.
JURISPRUDENCE
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
118