Анісімов В.М.
молодший науковий співробітник відділу природно-техногенної та екологічної безпеки Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України»
Наразі українське суспільство героїчними зусиллями протистоїть і надає відсіч озвірілому російському агресору, за матеріальної, фінансової та моральної підтримки усього цивілізованого демократичного світу, що зумовлює осяжні перспективи нашої перемоги. Але, як цілком очевидно, повоєнне відновлення має бути спрямоване не на відтворення довоєнної – зараз вже значною мірою зруйнованої – господарської структури, а на формування, відповідної сучасним вимогам, передової соціально-економічної моделі, яка узгоджується з визначеним політичним курсом України на вступ до Європейського Союзу [1].
Однак на цьому шляху необхідно з’ясувати всі основні потенційні загрози, що передусім можуть виявитись у сфері соціальної безпеки, а саме: стосовно забезпечення соціальної стабільності як передумови успішної економічного розвитку у післявоєнний період.
Передусім, як видається, вирішення віказаних завдань сьогодні має виходити з того, що сучасна економіка є вельми складним і неоднозначним суспільним явищем. Її основу сучасної економічної системи становить фінансовий сектор, який в сучасній економічній науці навіть розглядається в якості базової складової віртуальної економіки, що все більше виокремлюється з економіки реального сектору виробництва [2, с. 4-5]. Зазначене цілком можливо назвати сьогоднішнім етапом розвитку ринкової економіки, що, як відомо, у аспекті соціальної безпеки, разом із тим, являє собою органічне середовище для реалізації корисливих інтересів, а це є потенційним джерелом загроз інтересам всього суспільства. І тому розвиток ринкової економіки має відбуватись синхронно з розвитком відповідних інституціональних запобіжників, які б не допускали зловживання ринковими механізмами на шкоду суспільству. Власне такі процеси відбувались в рамках західної євро-атлантичної цивілізації феноменом якої власне і є ринкова глобалізована економіка. Ключовим інституційним моментом, що забезпечує максимальне недопущення корупційних проявів в ринковій економіці на основі суспільного контролю є розділення влади та власності. Останнє також забезпечує особисту свободу, що являє собою ціннісною домінантою вільного західного євро-атлантичного світу.
В іншому разі за відсутності потужних інституційних механізмів суспільного контролю за владою, ринкове середовище вироджується у вузьке коло корупційно налаштованих осіб з ренторієнтованою поведінкою, інтереси яких
ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
56
спрямовані не на соціально-економічний розвиток країни, якою їм випало керувати, а виключно на отримання не потребуючого особливих витрат рентного прибутку, в якості джерела отримання якого насамперед розглядаються корисні копалини, земельні та інші природні ресурси країни. Отже, стосовно недопущення реалізації потенційних соціальних загроз, першочерговим завданням вбачається вирішення проблеми забезпечення ефективного природокористування.
Загалом сучасна фінансова економіка працює таким чином, що зумовлює від економічних акторів з інших нефінансових секторів – будь-то фізичні споживачі (домогосподарства), суб’єкти економічного життя реального сектора економіки чи навіть цілі країни – не акумулювати або заощаджувати кошти, а брати їх в борг. Відповідно утворюється фінансова система в якій «гроші роблять гроші І це забезпечує безперебійну роботи сьогоднішньої економіки, а отже, такий стан справ породжує ситуацію, коли провідним спрямуванням діяльності в фінансово-економічній сфері є забезпечення попиту навіть не на споживацькі та інші товари і послуги, а на власне самі гроші, як особливий всезагальний товар.
В цих умовах важливим є забезпечення не лише циклу постійного кредитування та перекредитування, але й попит на найбільш вартісні товари, які проте мають доволі масове охоплення споживачів. Одним з таких товарів передусім є житло, що потрібно практично усім, але являє собою ту покупку, вартість якої більшість споживачів не здатна сплатити одноразово, а багато хто й протягом усього життя.
Останнє загалом є вельми поширеним в найбільш економічно розвинених країнах, де власниками нерухомості є певна категорія суб’єктів бізнесової діяльності, а всі інші виступають по відношенню до них як орендатори.
Будівництво комерційної нерухомості, яке фінансує іпотечне кредитування, в сучасній економіці зазвичай розглядається серед основних мультиплікаторів економічного зростання. Як йдеться в спеціальній літературі,через великі суми, залучені в обіг, іпотека відіграє життєво важливу роль у забезпеченні грошима сучасної ринкової економіки. Будинки є найдорожчим товаром який може придбати пересічний громадянин і вони, отже, є тим товаром, брак грошей на купівлю якого є найбільш чутливим та очевидним. З цієї ж причини іпотека найвищою мірою ефективна для створення та пропозиції грошей решті економіки. Житлові іпотеки породжують великі суми грошей, а їх погашення розтягується на довгі роки. Це означає, що створюється велика кількість грошей, які забезпечуватимуть економіку протягом багатьох років. Гроші, створені іпотекою, циркулюють в економіці, надаючи засіб обміну, який дозволяє здійснювати купівлю та продаж менш дорогих товарів та послуг. Таким чином, довгострокова майнова іпотека відіграє основну роль у фінансовій економіці, що базується на боргу [3, с. 16].
Водночас іпотечне кредитування загрожує породженням спекулятивних оборудок на ринку нерухомості, що вже було призвело у другій половині минулого десятиріччя до глобальної рецесії, яка розпочалася на ринку нерухомості у США. Нині багато в чому подібна ситуація складається в Китаї, за виключенням того, що в цій країні, на відміну від США, загалом відсутня
ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
вкорінена традиція життя у кредит. Це поміж іншим обумовлює також і те, що прості китайці загалом не являються гравцями на фондових ринках, на відміну від американців, що навіть можуть використовувати кредити не для покупки необхідних товарів чи послуг, а для покупки акцій.
В контексті зазначеного, треба відмітити, що в Україні протягом майже усього періоду незалежності відбувалось формування сировинної економіки характерної для слаборозвинених країн, що є несприятливим для гарантування соціальної безпеки. Найбільше корупційних за своєю природою рентних прибутків вузькій групі наближеній до влади людей приносили фінансові оборудки щодо купівлі, продажу та перепродажу електроенергії та енергоносіїв, а також їх транспортування. Причому гонитва до наживи призводила до справжнього абсурду. Яскравою ілюстрацією цього може бути та ситуація, що склалась на українському енергетичному ринку перед нинішньою російською агресією, коли ті вузькі бізнесові групи, які контролювали фінансові потоки на вітчизняному енергетичному ринку заради своїх прибутків доводили до банкрутства українських виробників електроенергії, купуючи натомість на той час дешевшу електроенергію у країни-агресора та його сателіта. Причому показово, що представники тих українських бізнесових груп, яки нищили вітчизняну енергетику, закуповуючи електроенергію у наших ворогів, виправдовували це захистом інтересів споживачів.
Рентнно-орієнтований характер мало в Україні до останнього часу й будівництво нерухомості з його фактичним спрямованням не на забезпечення громадян новим житлом, а на комерційну забудову, яка дуже часто відбувається в супереч інтересам громадськості, оскільки обмежуючи суспільно прийнятні обсяги життєвого простору значно погіршує якість життя громадян. Відповідно, результатом застосування будівництва як мультиплікатора сучасної фінансової економіки в українських реаліях стало те, що в Україні вже давно придбання житла стало недоступним для переважної більшості громадян, а для тих, хто має певні можливості, це стає доволі небезпечною процедурою, яка може завершитись втратою грошей, і відсутності власного даху над головою.
Зазначене має місце незважаючи на те, що набула широкого розвитку мережа орендаторів нерухомості й ріелтерів та що, за деякими даними, кількість незаселеного житла на душу населення в Україні вже переважає показники наявні в країнах ЄС.
Але широкомасштабна російська агресія різко змінила всю наявну ситуацію.
Сьогоднішня війна висунула в нашій країні в ряд найнагальніших проблему безпеки, що раніше часто упосліджувалась на користь інтересів отримання швидкого прибутку вузькою групою наближених до влади осіб.
Насамперед необхідно відмітити докорінну зміну економічних умов та пов’язаних із цим наслідків для соціальної безпеки. Так, якщо до початку російської агресії провідним напрямом економічного життя в Україні була діяльність в парадигмі сучасної постіндустріальної економіки з домінуванням в ній фінансового сектора (що цілком природно, зважаючи на безпрецедентний для попередніх періодів рівень включення української економки у світову
ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
58
економіку), то в нинішній час головним в соціально-економічному житті нашої держави стало фізичне виживання як бізнесу, так і окремої особи. При цьому організаційно-управлінські підходи притаманні постіндустріальній економічній моделі з домінуючою роллю в ній фінансового сектору, виявляються в значній мірі неадекватними завданням економіки воєнного часу.
Проте розуміння цього не зумовлює однозначний висновок про необхідність відмови від означеної економічної моделі. Наявні реалії є набагато складнішими.
Адже безперечно вирішальну роль підходи сучасної економіки, з домінуванням в ній фінансового сектору, відграють при вирішенні макроекономічних завдань пов’язаних передусім із процесами отримання і подальшого задіяння міжнародної допомоги нашій країні, що надходить у вигляді саме фінансової допомоги. При цьому мається на увазі стратегічне завдання допомоги Україні втриматись під натиском російської агресії, оскільки в іншому разі цілком реальною є перспектива для наших нинішніх фінансових донорів значного послаблення їхніх глобальних позицій. Останнє відтак зумовить якщо не швидке падіння, то істотну деградацію глобальної економічної системи, яка утримується на нинішніх світових резервних валютах, емітентами яких є країни – фінансові донори України, оскільки вартісне забезпечення названих валют утримується багато в чому саме на спроможності цих країн до захисту своїх інтересів на глобальному рівні. Таким чином, Україна наразі виступає фронтиром західної євро-атлантичної цивілізації домінантою якої є особиста свобода, підґрунтям чого є розділення влади та власності, що саме є нехарактерними для протилежної сторони, яка нині в своїй агресії проти нашої країни фактично виступила проти всього вільного світу.
Поряд із тим треба враховувати те, що і в умовах дії воєнного стану в Україні продовжується, ніби за інерцією, подальше формування постіндустріальної економічної моделі, яка сприяє збагаченню небагатьох, але погіршує життя більшості; тим самим створюючи загрози соціальній безпеці. Так, вносяться зміни в Кодекс законів про працю, які позбавляють працівників українських підприємств одного з основоположних прав – права на трудовий захист иа колективні переговори. Крім цього на розгляді українського парламенту знаходяться ще декілька проєктів законів, якими пропонується значне звуження трудових прав українських працівників, в тому числі в галузі освіти, а також позбавлення профспілок здійснювати представницькі функції у відповідності до міжнародних стандартів [4]. Також законодавчо ухвалено продовження медичної реформи, що буде означати подальше згортання мережі закладів охорони здоров’я та фактично все більшу капіталізацію потреб громадян в медичній допомозі, тобто значно розширить можливості для отримання від них плати за надане лікування при значному звуженні можливостей нормального доступу до нього [5]. І нарешті вельми показовим стосовно намагання владних структур усіляким чином зберегти орієнтованої на максимальне збагачення вузьких груп населення системи є ухвалення українським парламентом законопроекту щодо реформування містобудування згідно якого на процеси відбудови України не
ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
матимуть вплив ні громадяни, ні місцеве самоврядування, а ситуацію під контроль візьмуть забудовники [6].
Однак у цьому зв’язку варто зазначити, що ринкові закони в разі загальної несприятливої ситуації можуть працювати і в напрямі збідніння навіть тих, хто до того кому вдавалось мати великий зиск. Так, нерухомість в наш час стала одним з основних активів, які створюють ренту та спекулятивний прибуток – перше шляхом надання в оренду, друге шляхом перепродажу. Але ситуація загрози воєнних дій (не говорячи вже про повномасштабну війну) на певній території різко знецінює розташовану на ній нерухомість, а отже робить неможливим усі прибуткові оборудки з нею. Це було зрозуміло вже по тому як після 2014 року в регіонах нашої держави наближених до зони бойових дій – тоді ще локальних, впали ціни на нерухомість. Відповідне падіння мало місце навіть в країнах Балтії, які хоч і є членами НАТО, але все одно розташовані на його передньому краї. Відтак є цілком закономірним те падіння цін на нерухомість, яке нині спостерігається в Україні, особливо після того як ворог зруйнував критичну інфраструктури. Тому, використовуючи відому метафору, можна констатувати, що вся комерційна нерухомість в нашій країні – особливо столична та в інших великих містах – перетворюється на «валізу без ручки, яка обтяжує, проте кинути її жаль», а саме: не приносячи прибутки, потребуватиме коштів на її утримання.
Але навіть, якщо передбачити, що загроза з боку РФ нарешті остаточно усунена, використання нинішньої економічної моделі в Україні видається загрозливим для соціальної безпеки. Адже, як відомо з історії, коли після Першої світової війни, яка принесла з собою величезні жертви та руйнування, у світі загалом була у продовжена економічна політика спрямована на збагачення окремих та збідніння більшості, то це призвело до великих соціальних потрясінь, що потім вилилися в нову світову війну. Але після Другої світової війни зі ще більшими жертвами та руйнуваннями, провідними країнами світу була обрана соціально орієнтована модель економічного розвитку, яка існувала близько тридцяти років у епоху розквіту соціально-економічної моделі «держави загального добробуту». Фактична відмова від означеної соціально-економічної моделі на користь нинішньої, яка хоч допоки і є домінуючою у світі, але вже практично довела протягом наступних десятиліть, що її вельми негативним наслідком є поглиблення розриву між купкою багатих та широким загалом бідних та збільшенням соціальної нерівності [7]. Все це, зрозуміло, є безперечно загрозливим для соціальної безпеки. Тому, якщо враховувати потреби забезпечення соціальної безпеки, Україні навряд чи доцільно зберігати нинішню економічну модель. Хоча, звичайно, вельми важливим чинником при цьому буде те, яка економічна модель буде визначати перебіг соціально-економічних процесів на глобальному рівні.
Список літератури:
1. Умланд А. Як Захід може допомогти Києву. Стратегії та виклики для перемоги і відродження України. Критика. 2022. 9 грудня. URL:
ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE
60
https://www.krytyka.com/ua/articles/iak-zakhid-mozhe-dopomohty-kyievu-stratehii-ta-vyklyky-dlia-peremohy-i-vidrodzennia-ukrainy
2. Національна парадигма сталого розвитку України / за заг. ред. акад. НАН України, д.т.н., проф., заслуженого діяча науки і техніки України Б.Є. Патона.
Вид. 2-ге, переробл. і доповн. Київ: Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», 2016. 72 с.
3. Rowbotham M. The Grip of Death. A Study of Modern Money, Debt Slavery and Destructive Economics. Charlbury. Carpenter Publishers, 1998. 336 p.
4. Законопроєкт № 5371 суттєво зачіпає права та інтереси найманих працівників та профспілок. Профспілка працівників освіти і науки України.
Офіційний сайт. 2022. 4 серпня. URL: https://pon.org.ua/novyny/9668- zakonoproiektu-suttievo-zachipaie-prava-ta-interesy-naimanykh-pracivnykiv-ta-profspilok.html
5. Загородній М. «Прощаємося з совком»: в Україні створять нову структуру медичних закладів. Українська правда. 2022. 1 липня. URL:
https://life.pravda.com.ua/health/2022/07/1/249379/
6. Карлащук В. Рада ухвалила закон щодо реформування містобудування. Що передбачає і чому мери та архітектори проти. Суспільне Новини. 2022. 13 грудня.
URL: https://suspilne.media/337604-nivelue-kontrol-mist-za-budivnictvom-klicko-zaklikae-ne-golosuvati-za-zakonoproekt-5655/
7. Пікетті Т. Капітал в XXI столітті ; пер. з англ. Київ: Наш Формат, 2016. 696 с.
ECONOMY
MODERN METHODS FOR THE DEVELOPMENT OF SCIENCE